Методи для різних випадків та вікових груп

Індивідуальні, групові чи інтенсивні заняття – що обрати?  Які особливості підготовки до здачі міжнародних тестів на знання англійської мови? Які особливості у підході навчання мови для дорослих? На ці та інші запитання відповідає Оксана Самборська – директор ПП «Перші Київські курси іноземних мов-плюс», які функціонують у Чернівцях вже 18 років.

 

Кому більше підходять індивідуальні заняття, а кому – групові?

Якщо підготовка до співбесіди, вступу, ЗНО, обмежені у часі, то краще індивідуальні.

Якщо хочемо робити акцент на говоріння, то групові. Хоча говоріння для всіх потрібні, вони підійдуть всім у 93%. Бо групи у нас невеликі – 5-7 людей. Є ще міні групи – 2-3, 3-4 людей. Під терміном «групові заняття» звикли розуміти 15-20 людей. У нас не так.

З свого досвіду можу сказати, що групові – результативніші. Наприклад, досвід моєї учениці: готувалася індивідуально до ЗНО, склала, все супер, а потім перейшла у групові. Казала, що було складно, бо не звикла говорити, а звикла виконувати певні завдання.

У групових максимально викладаєшся, бо бачиш себе на фоні інших. І навіть долаєш мовний бар’єр, бо прокидається конкуренція, лідерство.

 

У групах  певні тімбілдингові завдання; на говоріння, є багато речей, які можна провести в групі і не можна індивідуально.

Групові дають нетворкінг, я сама це раніше не усвідомлювала. В одній групі може вчитися фотограф, хімік, викладач, студент, програміст. Між ними йде класний обмін: діляться інформацією, створюють чати в соцмережах і спілкуються там англійською. Це більше ніж знання: це життєві навички, друзі, можливість змінити своє життя, поїхати/переїхати в іншу країну, знайти кращу роботу.

Зараз більше людей виїжджають закордон. 5-10 років тому якщо виїжджали, то на курорти, чисто готель-море-готель, або на роботу. Зараз молодь дуже прогресивна, їде за кордон на вікенд, не боїться змін. І без англійської це важко. Можливо, звичайно, але важко. Дійсно ці заняття дають іншу путівку в життя.

 

Що таке інтенсивні курси і для кого вони потрібні?

Інтенсив вибирають люди, які хочуть їхати за кордон або мають іншу мету, але  обмежені в часі. Або кому підходить такий формат: тричі на тиждень. Бо це як в залі спорт – не випадеш з системи: знаєш, що понеділок, середа, п’ятниця – ти йдеш. Коли на довше розтягуєш, отримуєш трішки менше результату, як у будь-якій сфері. Але це особистий вибір кожного.

 

Які особливості підготовки до здачі міжнародних тестів на знання англійської мови? IELTS і TOEFL?

Це може бути групове навчання або індивідуальне. Перед початком маємо знати, який тест, яка мета, на скільки балів розраховує студент, куди планує вступати чи на роботу. Це важливо.

В Канаду, Австралію, Велику Британію здають переважно  IELTS, у США – TOEFL. Ці тести мають свої терміни дії. Через, наприклад , 2 роки треба перескладати знову.

Важче, коли приходять і кажуть: знаємо нуль, але треба здати IELTS. Тести насправді складні: включають письмо, есе, читання, граматику, аудіювання нелегке, говоріння. І це все потрібно виконати за обмежену кількість часу.

Є багато онлайн-ресурсів, можна спробувати себе онлайн на час. Відповідно від результату викладачі обирають інтенсивність занять: чи двічі-тричі на тиждень чи щодня. Підготовка нелегка. В принципі, як і ЗНО в цьому році. Завдання були на рівні В2 – вище середнього + аудіювання, яке погано чути. Тому треба серйозно готуватися до такого.

 

Зараз є вимоги до доцентів, кандидатів наук – знати мову, мати підтверджувальний сертифікат міжнародного зразка. IELTS, TOEFL. Це вимагає багато зусиль від людей, яким вже 30-40 років, а там завдання солідні. В кожного є робота, сім’я, плани, справи, а на це треба виділяти багато часу. Це велика праця від викладача і студента.

 

Наші випускники, які вчилися за інтенсивним курсом, успішно складали IELTS, поїхали у Канаду.

Взагалі є багато успішних історій випускників – один з них складав А2, поїхав на роботу у Німеччину, пройшов там тестування, буде працювати по спеціальності. Ще один випускник склав німецьку, поїхав у Швейцарію працювати лікарем, через кілька років відправив нам лист з подякою. У Німеччину повиїжджало багато лікарів – наших випускників, і вони навіть там рекомендували нас своїм колегам. Студенти поїхали в Китай викладати англійську після наших інтенсивних курсів у Чернівцях.

 

Які особливості у підході навчання мови для дорослих?

Дорослі часто соромляться, що йдуть на нульовий рівень. Але це класно! Є можливість почати все з початку, як треба. Якщо ти (ми називаємо їх «бегінерами») щось знаєш, але не маєш конкретного рівня, робиш багато помилок, знаєш граматику, але є багато упущень, то тут важче перебудуватися.

А з нуля – ти чистий листочок, немає зіпсованого враження про мову.  Буває, що в школі дуже не любили англійську, а в дорослому віці важче зважитися піти вивчати її. Бо ти зі школи маєш цю пам’ять, що не вдалося. Але це нормально, треба переборювати себе щодня.  Ми беремо до уваги, що  в людини є певний негативний досвід, невпевненість. Викладач діє як психолог, він вміє збудувати правильні відносини.

З дорослими багато говоріння. З ними це важче ніж з дітьми, бо дорослі бояться зробити помилку, сказати неправильно. Я їх розумію, сама вчу третю мову – французьку – так само бачу себе в таких рамках, коли починаю говорити.  Тут головне правило «З помилками чи без помилок, але говори».

Звертаємо увагу на професійну специфіку, враховуємо кінцеву мету. Працюємо і над навичками аудіювання, бо на слух сприймається важко, навіть пісня. Будуємо тімбілдінг, стосунки в групі, це основа, що вони спілкуються між собою.

Були студенти, яким по 70 років. Вони, звичайно важче сприймають інформацію. Але такі люди демонструють, що дорослим не пізно і не стидно вчити англійську, як це  прийнято вважати в Україні. У Європі не так, там люди середнього і старшого віку живуть для себе, розвиваються, насолоджуються життям.

 

Були також дорослі студенти, які приходили з дітьми і вчилися в одній групі. Також приходили спочатку батьки, а потім записували на курси дітей.

 

Які особливості занять з дітьми/підлітками?

Вони вчаться за оксфордськими підручниками .У них обов’язкове аудіювання, говоріння, граматика, читання, письмо. З ними також придумуємо незвичайні формати занять. Підлітки зараз на досить високому рівні, тим паче, вони з гаджетами – на ти, ми це також враховуємо.

Наприклад, співпрацювали з Буковинською агенцією розвитку, підлітки брали участь у конкурсі: влог іноземною мовою про сталий розвиток міста в плані велотранспорту, мобільності і т.д. Наші студенти знімали влоги англійською, з субтитрами, за допомогою викладача. Вони отримували призи. Так вони використовують гаджет не тільки для Instagram, але й спробували себе у ролі режисера.

І максимально скорочуємо домашнє завдання. Діти навантажені в школі дуже сильно, хочеться, щоб вони приходили на курси і комфортно себе тут почували. Щоб не було цього психологічного  бар’єру: «Мене зараз спитають, а я не знаю». Сприймали вчителя не як караючий орган, а як друга, наставника, лідера, за яким хочеться розвиватися, а не «Мамо, випиши мене з цих курсів, знов цей понеділок».

 

А які особливості занять з дошкільнятами?

Неформальні заняття: дітки не тільки за столами, але й на ковриках. Використання аудіо, відео, ігрового формату, наочність – обов’язково великі картинки – флеш-карти, використання постерів, іграшок. Наприклад, вчимо тему кухні – беремо іграшкові сандвічі, які діляться по інгредієнтах, вчимо продукти і слова, що стосуються приготування. Так навіть робили справжнє смузі в класі.

Є вихідні заняття, які проводимо не в класі. Наприклад, у червні у нас 2 тижні був мовний табір для діток. Ходили в зоологічний музей, Музей під відкритим небом, розмальовували пряники, робили з бісеру квіточки.  Були екскурсії в Глибоцький район – їздили в оранжерею, де ростуть банани, лимони, папая, справжні алоє вера. Відвідували сироварню, смакували сирами, центр апітерапії – знайомилися, як відбувається лікування бджолами. Вчили англійську і інтелектуально розвивалися. Вчили породи собак на вулиці. Робили постер свого загону.

 

Набагато краще запам’ятовують завдяки кінестетичному (руховому) аспекті. Ми 90% запам’ятовуємо візуально, але так само гарно запам’ятовуємо, коли робимо руками. Якщо робимо цей сендвіч руками і коментуємо, дитина обов’язково запам’ятає. Ще прийде додому і батькам розповість. Для неї ця подача інформації яскрава.

 

Практикуємо ще нагородження за досягнення діток, за правильні відповіді. Хоча з дорослими також інколи так цукерочка допомагає – мотивація ще та!